в означеннях
Тлумачення, значення слова «завадити»:

ЗАВАДИТИ 1, ить, док.

1. Завдати кому-небудь шкоди, зробити неприємність. Сказав би я правду, Та що з неї буде? Самому завадить, А попам та людям Однаково буде (Тарас Шевченко, II, 1953, 192); Майстри мовчали. Кожен розумів, що товариське почуття вимагає допомогти вигнанцям, але як це зробити, не завадивши собі? (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 193); — Розумна передбачливість ніколи не завадить (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 138).

2. Зашкодити здоров'ю (людей, тварин). — Не хочу люльки, — каже Василь, — трохи не вона мені і завадила. Так щось нездорово! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 31); Та здохла ти [ослиця]. Мабуть дорога Таки завадила тобі (Тарас Шевченко, II, 1953, 315);
//  безос. [Круста:] Хіба ж так можна бігти? Ще завадить! Адже ти хворий (Леся Українка, II, 1951, 393); Сама [Параска] тріскала цілу петрівку скоромне, аж їй завадило було, ще й своїх синів годувала (Нечуй-Левицький, II, 1956, 18).
 Не завадить (не завадило б), безос., з інфін. — варто, не зайве, слід би. — Тож-бо то й є, що не завадить часом послухати старого (Іван Франко, II, 1950, 303); — Підлікуватись йому теж не завадило б: кожної зими в нього рани партизанські відкриваються на ногах (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 276).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 35.

Коментарі (0)

ЗАВАДИТИ 2 див. заважати.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 35.

Коментарі (0)