ЗАВА́Л, у, чол.
1. Дія за значенням завалити 1. Завал тепляка стався за кілька хвилин до кінця перерви (Вадим Собко, Зор. крила, 1950, 224); Він оглянув уважно купу породи і всю штольню, чи нема небезпеки повторного завалу (Петро Колесник, Терен.., 1959, 213); — Завал, — сказав Льошка. — Тут недавно стався завал. Бачиш, — земля свіжа (Юрій Мокрієв, Острів.., 1961, 68).
2. Нагромадження, велика купа чого-небудь
обваленого або зваленого. По місту б'є далекобійна
артилерія, налітають бомбардувальники. Ми не встигаємо
розбирати завалів (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 268); Величезні
берези й осики лежали мов зрубані сокирою, одна на одній,
доводилося обходити завали (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963,
426);
// Перекриття, спеціально зроблене навалюванням
дерев, каміння і т. ін. Дорога перед селом була наглухо
закрита дубовими завалами (Олесь Гончар, III, 1959, 95);
На вулицях робилися завали, барикади (Оксана Іваненко, Таємниця,
1959, 100);
// Велике нагромадження, скупчення
чого-небудь, Що зібралося за певний час. Весною в час
поводі на гірських річках часто бувають крижані завали.
Крижина зачепиться десь за гострий виступ каменю
чи сяде на мілину, а до неї пристане друга, третя
(Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 81); Завали промислової
продукції; * Образно. — Ти мені пробач, будь ласка,
що я так рідко забігаю тебе провідати. Роботи,
розумієш, цілий завал (Олекса Гуреїв, Осок, друзі, 1946, 117).