в означеннях
Тлумачення, значення слова «завалювати»:

ЗАВАЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАВАЛИТИ, алю, алиш, док., перех.

1. Кидаючи, засипати, покривати кого-, що-небудь чимсь. Побагато набирають [легші] сіна, шпарко кидають вилами, завалюють Анничку там, на вершку. Але дівча, як змійка, вивинеться.. — і знов стоїть, чекає, обскубуючи зубцями сіно внизу (Гнат Хоткевич, II, 1966, 341); Каменоломи назносили заздалегідь під стіни подробленого каміння, завалили ним поміст (Дмитро Міщенко, Сіверяни, 1961, 171);
//  Засипати, покривати собою що-небудь. Сніг тут сіявся рівно, густо, завалюючи хати вище стріх (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 3); — А се для кого? — раділа Оля, повернувши мене до купи битої птиці, яка завалила весь стіл (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 360);
//  Заповнювати що-небудь, закидаючи, засипаючи чимсь. До пізньої ночі кипіла на греблі робота. Боронами та ралами, що настягали з дворів, завалювали греблю з краю в край (Андрій Головко, II, 1957, 347); — Це на шахті двадцять-біс старі виробітки завалюють, — з повним знанням справи пояснив Зуб (Вадим Собко, Справа.., 1959, 12); [Лісовик:] Я на бороду заклявся, що дядько Лев і вся його рідня повік безпечні будуть в сьому лісі. [Русалка:] Овва! А батько мій їх всіх потопить! [Лісовик:] Нехай не важиться! Бо завалю все озеро гнилим торішнім листом! (Леся Українка, III, 1952, 195);
//  спец. Засипати шихтою, вугіллям і т. ін. (домну, піч і т. ін.). В мартен, біля якого зараз працював Коля Круглов, саме завалювали брухт (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 17);
//  Накидаючи чого-небудь у великій кількості або обвалюючи щось, перекривати, загороджувати, робити що-небудь непрохідним. Всі вони [турки] зникли в темній пащі воріт і почали швидко завалювати їх землею (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 142); Андрій завалив їх [двері] дровами, поки пані Баличина гарячково замикала внутрішні віконниці з невеличкими прорізами для стріляння (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 108); — Отож треба загнати туди кита.. Тоді висадити скелі над протокою і завалити йому вихід у море (Микола Трублаїні, I, 1955, 187);
//  безос. Обвалюючись, робити що-небудь непрохідним. — Якщо завалило тільки вихід з забою, — сказав Петро, коли хлопці спустилися в шахту, — то люди живі (Петро Колесник, Терен.., 1959, 213);
//  Засипати кого-небудь при обвалі. [Лицар:] Одкритий лід і восени розтане, гора впаде і всіх завалить нас (Леся Українка, II, 1951, 215);
//  безос. [Ольга:] Тільки не ходи в стару шахту, там завалити може (Олександр Корнійчук, II, 1955, 136).

2. Накладаючи що-небудь у великій кількості, заповнювати якусь ділянку, територію, приміщення і т. ін. Чіпка, дивись, уже й хліб вимолотив, сама солома стоїть, завалив увесь город ожередами (Панас Мирний, I, 1949, 163); Назносив [Іван Кіндратович] сюди всякого інструменту, завалив стіл хитромудрими кресленнями (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 204); Він [кооператор] роз'яснював селянам вигоду кооперативної торгівлі, називав товар і ціни на нього, обіцяв завалити приміщення.. такими добрими товарами, що селяни просто ахкали від захоплення (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 267);
//  Забезпечувати чим-небудь у великій кількості (довозячи, виробляючи і т. ін.). Місто завалили виноградом, інжиром, жовтими прозорими персиками (Семен Скляренко, Помилка, 1933, 129); Довго, заїкаючись, перебиваючи один одного, пояснювали [хлопці], що вони самодіяльні майстри і бажають допомогти будівельникам, подавай тільки лісоматеріал, і вони все будівництво готовими вікнами завалять (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 221);
//  перен., перев. у сполуч. із сл. робота. Примушувати багато працювати або давати багато завдань, доручень. Пильно стежив [батько] за Артемовою наукою.. Сам і посилав у школу, і дома роботою не завалював (Андрій Головко, II, 1957, 212); Нас завалили роботою: треба було будувати гуртожиток, їдальню, пекарню (Анатолій Хорунжий, Ковила, 1960, 54).

3. Обвалюючи або розламуючи, руйнувати що-небудь. Вона все ходила по хаті з зігнутою головою; їй здавалось, що вона або наб'є собі гулю на голові, або завалить стелю в старенькій хаті (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 67); Ми робили підкіп з барака, щоб видобутися на волю, але, знесилені голодом, ми надто довго копали, есесівці почули і завалили підкіп (Павло Загребельний, Спека, 1961, 325); — А в комині дивились? — Та ні ще, — вищерився рудий гайдамака з квіткою на грудях. І затим замахнувся і вдарив у комин прикладом, — завалив комин (Андрій Головко, I, 1957, 359); Через тиждень колгоспні теслі завалили стару Лесеву хату (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 50);  * Образно. — Яка радість жити і бути свідомим того, що ти один з когорти сміливців, які завалюють старий світ неправди (Петро Колесник, Терен.., 1959, 228).

4. перен., розм. Не справляючись з дорученням, роботою, ставлячись несерйозно до своїх обов'язків, занедбувати що-небудь, доводити до поганого стану. Завалюють одну справу за другою, а ти відповідай за них... (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 20); [Ромодан:] Прислали нам з району п'яничку Гарбуза, який вже завалив три колгоспи (Олександр Корнійчук, II, 1955, 316); Чіп за все береться сміло, В чім не тямить нітелень... І найкраще, добре діло Він завалить через день (Сергій Воскрекасенко, Цілком.., 1947, 63);
//  Доводитидо невдачі, провалу кого-небудь (перев. на екзаменах). При одній лише думці про те, що донька могла б не пройти по конкурсу, що якісь там інститутські книгогризи могли б завалити її при вступі, майора кидало в лють (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 162).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 36.

Коментарі (0)