ЗАВАРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАВАРИТИ, арю, ариш, док., перех.
1. Заливати що-небудь окропом для
утворення настою. Вона кинулась чай заварювати,
стакани мити (Панас Мирний, III, 1954, 277); Ївга тим часом
поставила на вогонь чайник і, коли він закипів, заварила
липовий цвіт (Олесь Донченко, IV, 1957, 89); Сусідка порадила
заварити в горщику деревію і по кілька крапель лити в
молоко, щоб закріпити шлунок (Панас Кочура, Золота грамота,
1960, 344);
// Заливати окропом, готуючи що-небудь.
Коли тісто добре підійде, його заварюють кип'ятком
так, щоб воно по густоті було схоже на.. сметану (Українські страви, 1957, 259);
// рідко. Починати варити. Заходить
сонце. Чумаки привертають до гіллястого дуба,
запалюють огонь, заварюють кашу (Володимир Самійленко, II, 1958, 361).
♦ Заварити кашу див. каша; Заварити пиво — те
саме, Що Заварити кашу (див. каша). Поїхав я до батька
і розказав йому всю подію; він одмовив: — Сам заварив
пиво, сам і хлебчи його! (Збірник про Кропивницького, 1955, 58);
Заварювати (заварити) соняшниці, заст. — ставити
банки при болях у животі. І соняшниці заварювали
[хворому], і як то вже не шептали, ..так нічого і не зробили
(Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 251).
2. перен. Затівати що-небудь (звичайно неприємну, складну, заплутану справу). — Адже й цілу справу з реформою кас повітових на те тілько заварив [маршалок], щоб грішми з хлопської каси викупити у Вагмапа свої векслі [векселі] (Іван Франко, VII, 1951, 357); — Так чому ж мовчав? — промовив, нарешті, той самий Тур, що заварив усю халепу (Семен Скляренко. Святослав, 1959, 67).
3. Лагодити що-небудь металеве або усувати тріщини, отвори і т. ін. в металі способом зварювання. В цеху з'ясувалося таке. Розірвався крюк від пульманівського вагона і треба було його заварити (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 12); Для того, щоб заварити тріщину, треба було познімати деталі, змонтовані близько від місця нагріву (Вадим Собко, Звич життя, 1957, 104).