в означеннях
Тлумачення, значення слова «заверещати»:

ЗАВЕРЕЩА́ТИ, щу, щиш, док., розм.

1. Почати верещати, пронизливо, різко кричати, пищати, вищати. — Ой павук!.. Ой лишенько! — заверещала Марта (Нечуй-Левицький, III, 1956, 119); Отець Кабанович.. заверещав на все горло так, аби аж до хати голос дійшов: — Чому ви на роботу не йдете? Пияки, злодії! (Лесь Мартович, Тв., 1954, 39); Його [Дениса] довго не було, а тоді надворі прогримів постріл, на жіночій половині заверещали дівчата (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 19); Я — тільки втихли їхні [артистів] кроки — заверещав з радості, підстрибнув на місці і почав ганяти по кімнаті... (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 60).

2. перен. Почати видавати різкі пронизливі звуки. Пронизливо заверещав будильник (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 210).
Заверещати не своїм голосом див. голос.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 42.

Коментарі (0)