в означеннях
Тлумачення, значення слова «завішувати»:

ЗАВІШУВАТИ 1, ую, уєш, недок., ЗАВІСИТИ, ішу, ісиш, док., перех.

1. Закривати що-небудь, повісивши полотнище, шматок тканини, паперу і т. ін. Як тільки насувалась ніч — село пірнало в темряву і тишу. Люди завішували ряднами вікна і наспіх вечеряли (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 299); Ізнов «Тадеуша» я розгорнув, Розклав папір, вікно завісив сине (Максим Рильський, I, 1956, 86).

2. розм. Підвішувати, вішати що-небудь, прикріпляючи до чогось, зачеплюючи за щось. Асуар глянув крізь заґратовані двері на вартового, що завішував на стіні лампу (Мирослав Ірчан, II, 1958, 93); Тепер став [Тапасій] виливати молоко із дерев'яної посудини у великий мідний котел та завісив його над ватрою (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 266).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 52.

Коментарі (0)

ЗАВІШУВАТИ 2, ую, уєш, недок., ЗАВІШАТИ, аю, аєш, док., перех. Заповнювати що-небудь великою кількістю почеплених, навішаних предметів. Старі панни закидали небожів кабінет валізами та скриньками, завішали усякими сукнями та капелюшами (Нечуй-Левицький, II, 1956, 72); — Я нагадаю вам, що пріч тих ганчірок, якими ви завішали усі стіни, маєте чоловіка, дочку (Любов Яновська, I, 1959, 373); Дівчата її [їдальню] так приберуть. Рушниками завішають, портретами, вінками заквітчають... (Андрій Головко, I, 1957, 255).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 53.

Коментарі (0)