в означеннях
Тлумачення, значення слова «завівати»:

ЗАВІВАТИ, ає, недок., ЗАВІЯТИ, іє, док.

1. тільки недок., неперех. Злегка віяти; повівати. Вітер віє, завіває, З України не вертає (Степан Руданський, Тв., 1956, 36); Словами промовляла [Ярославна]: — Вітре, — каже, — буйнеє вітрило! ..Нащо ж вієш, вієш-завіваєш, Нащо ханові стріли хапаєш..? (Панас Мирний, V, 1955, 275).

2. неперех. Задувати, проникати куди-небудь. Завіває вітер у землянку (Юрій Яновський, II, 1958, 49);
//  безос. — Коли б вікна та сякі-такі двері навісити, щоб хоч снігом не завівало (Михайло Стельмах, I, 1962, 229).

3. перех. Віючи, наносити, насипати чого-небудь у щось, кудись (про вітер). Вітер гуляє над пустирищем, крутить в повітрі піском та ярмарковим сміттям, завіваючи все це і в миски, і торговкам у казани (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 74);
//  Засипати, заносити кого-, що-небудь снігом, піском і т. ін. [Світлана:] А як ти взимку добиратимешся? Замете, завіє хуртовина дороги... (Микола Зарудний, Антеї, 1962, 252);
//  безос. Скоро вдарили перші морози, снігом завіяло села (Василь Кучер, Пов. і опов., 1949, 22).

4. тільки док., неперех. Почати віяти (про вгрер, завірюху і т. ін.). Вітер завіяв з великою силою (Андрій Калин, Закарп. казки, 1955, 38);
//  безос. Завіяло порошею... Як легко в горах дишеться! (Іван Нехода, Чудесний сад, 1962, 140).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 50.

Коментарі (0)