ЗАВОДІ́Й, я, чол., розм.
1. Призвідник витівок, бешкетів, сварок і т. ін. Він любив товариство дітей і був серед них заводієм (Петро Колесник, Терен.., 1959, 7); Носячись із своїми гулями, прикажчик не без підстав підозрівав, що серед тих, хто давав йому духопелу, першими заводіями були орловець та Андріяка... (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 225).
2. Той, хто заводить пісню, заспівує; заспівувач.