ЗАВОДІЯ́КА, и, чол. і жін., розм. Те саме, що заводій 1 і заводійка. У класі Андрій славився як перший заводіяка (Олесь Донченко, Ю. Васюта, 1950, 19); — Живим не випущу, поки не потанцюємо, — заметушилася.. Оля, відчайдушна заводіяка і бешкетниця (Олександр Копиленко, Сусіди, 1955, 37); Чорт його бери, може, воно й непогано мати на заставі такого заводіяку? (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 306).