в означеннях
Тлумачення, значення слова «заволікати»:

ЗАВОЛІКА́ТИ, аю, аєш, недок., ЗАВОЛОКТИ́ і рідко ЗАВОЛІКТИ́, очу, очеш; мин. ч. заволок і заволік, ла, ло; док., перех.

1. Пересуваючись у просторі, закривати, затягувати, оповивати що-небудь (про хмари, дим, туман і т. ін.). Вернидуб.. зорив, як густий дим з пострілів по греблі туманом слався і заволікав її геть (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 53); Сонце ще тільки повертало на вечір, та насичені важкі хмари з заходу заволокли його давно (Іван Ле, Наливайко, 1957, 396); Пішов густий краплистий дощ.. Потім молочний туман заволік усе село (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 24);
//  безос. Заволокло курявою срібне плесо лиману (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 139);
//  Покривати, застилати собою що-небудь. Почала [Тамара] писати.. Сльози заволікали очі, а вона витирала їх і писала (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 160);  * Образно. Обличчя Максима заволокла зажура (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 43);
//  безос. У нього заволікало очі, смертельний холод сковував руки й ноги, а згасаючий погляд був прикутий до зорі (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 652).

2. Затягати, притягати силою куди-небудь. Лисичка вхопила Півника, заволокла його до нори.. і з'їла (Іван Франко, IV, 1950, 81).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 58.

Коментарі (0)