в означеннях
Тлумачення, значення слова «заволікатися»:

ЗАВОЛІКАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ЗАВОЛОКТИСЯ і рідко ЗАВОЛІКТИСЯ, очуся, очегася; мин. ч. заволокся і заволікся, лася, лося; док.

1. перев. 3 ос. Закриватися, затягуватися, оповиватися чим-небудь (хмарами, димом, туманом і т. ін.). [Олеся:] Коли його [козака] не було зо мною, то й сонечко не світило і не гріло, і зірки згасали, і місяць заволікався в хмарах... (Марко Кропивницький, II, 1958, 341); Заволоклося небо. Хмар сумних Над Чорним морем потяглись обози... (Іван Нехода, Чудесний сад, 1962, 89); Лизогуб.. дістав з бокової кишеньки люльку і заволікся димом (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 111);  * Образно. Кочубей наче й не чув того всього, поринувши в минулі, але ще не такі давні часи, що поволі вже заволікалися туманом (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 122);
//  Покриватися, застилатися чим-небудь. Всі куточки господи заволоклися павутинням (Любов Яновська, I, 1959, 370); Слово [Ісен-Джана] застрягло в горлі, а очі від неприродного напруження заволоклися кров'ю, що немов спинилася в жилах (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 139); Очі батькові заволіклися сльозою, і він.. не міг говорити (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 57).

2. тільки док., розм., рідко. Насилу зайти, забрести. Завели воєводу на ніч до села, він сам не здужав уже там заволоктися (Іван Франко, VIII, 1952, 216); Я підвелася насилу, і лише господь один знає, як я заволіклася до хати (Ольга Кобилянська, II, 1956, 301).

3. тільки недок. Пас. до заволікати 2.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 59.

Коментарі (0)