в означеннях
Тлумачення, значення слова «заволока»:

ЗАВОЛОКА 1, и, жін. Суцільна завіса чогось легкого, що заволікає, огортає що-небудь. Очі [Петра Федоровича] застилало заволокою; у висках — сіпало; у грудях — боліло-хрипіло (Панас Мирний, I, 1954, 325).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 59.

Коментарі (0)

ЗАВОЛОКА 2, и, чол. і жін., зневажл. Зайда, заброда. [Пані Люба:] Затесався, знаєте, на людську якийсь заволока. Зібрав коло себе всю челядь і почав розповідати про Кармелюка (Степан Васильченко, III, 1960, 239); По.. містах тинялося чимало всіляких заволок, про яких ніхто не знав, з чого саме вони живуть або чим займаються (Юліан Опільський, Іду.., 1958, 453);
//  лайл. Про людину, що багато часу десь вештається, гуляє. — Де Хведір? ..Ніколи його дома немає. Так і шляється, бісова заволока! (Панас Мирний, III, 1954, 55); Побачивши врешті Дмитрика, Ярина обізвалась: — І де ти бродиш, заволоко? (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 132); Даринка розплющила очі й побачила над собою Ганну, яка ніяк не могла її добудитися, — «стривай, стривай, заволоко, що тобі тато скажуть!» (Юрій Яновський, Мир, 1956, 93).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 59.

Коментарі (0)

ЗАВОЛОКА 3, и, жін., мед. Підшкірний розріз із закладеною в нього полотняною тасьмою як засіб лікування.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 59.

Коментарі (0)