в означеннях
Тлумачення, значення слова «заворкувати»:

ЗАВОРКУВА́ТИ, ую, уєш, док.

1. Почати воркувати (про голубів, горлиць і т. ін.). Десь на високих осокорах заворкувала горлиця (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 480).

2. перен. Ласкаво, привітно заговорити. Розтопила [Явдоха] піч, нагріла води, дістала із скрині чисту.. сорочку, заворкувала біля Павла голубкою. — Помий же голову та переодягнися, — лагідно припрошувала вона (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 132).

3. перен., розм. Почати утворювати звуки, схожі на воркування (перев. про механізм, мотор і т. ін.). Шофер натиснув на стартера, і машина заворкувала, ніби голубка (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 30).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 60.

Коментарі (0)