в означеннях
Тлумачення, значення слова «завозити»:

ЗАВОЗИТИ, ожу, озиш. недок., ЗАВЕЗТИ, зу, зеш, док., перех.

1. Везти, відвозити куди-небудь далеко або не туди, куди потрібно. — Де ж ви, паничу, будете священиком? ..Чи далеко завезете нашу панну? — спитала бабуся (Нечуй-Левицький, I, 1956, 137); [Кобзар:] Жінку поховав, дочку пан украв та завіз у Польщу (Панас Мирний, V, 1955, 88); — Але бійтеся бога, отче! Де це ви мене завезли? Та тут страшно жити! (Гнат Хоткевич, II, 1966, 12); Тико ліг на нарти. Він поклався на собак. Хто знає, куди вони його завезуть (Микола Трублаїні, I, 1955, 277);
//  Забирати кого-, що-небудь з собою, виїжджаючи кудись. Тепер пригадую, що завезла з собою чужі книжки у скрині (Леся Українка, V, 1956, 178).

2. Доставляти кого-, що-небудь кудись певним видом транспорту. До першої [хати] завозили матеріали й копали яму під фундамент (Юрій Яновський, Мир, 1956, 100); На пароході познайомився з одним молодим поляком, що живе на Капрі, і він завіз мене до готелю, де я й спинився (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 321); Протягом короткого часу дитячі ясла були приведені в належний стан, туди завезли достатню кількість палива (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 310);  * Образно. А щедра осінь в кожний двір завозить Валки возів з тугими лантухами (Іван Вирган, Квіт. береги, 1950, 15);
//  Привізши, поміщати, влаштовувати, ставити кого-, що-небудь кудись. Батько завіз до міста у школи, казав: паном будеш (Василь Стефаник, III, 1954, 40); Білогвардійська батарея спинилась біля воріт розсадника.. Козаки кинулись до воріт і почали їх ламати, щоб завезти гармату в розсадник (Олександр Довженко, I, 1958, 450);
//  Привозити куди-небудь здалека, придбавши, закупивши і т. ін. У пишних палатах якогось магната Розкішні лелії цвіли, їх люде здалека, де вихор та спека, На втіху собі завезли (Іван Манжура, Тв., 1955, 74); Звідти ж [з Америки] завезли в Асканію останніх на землі велетнів-бізонів (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 142);
//  Переїжджаючи з одного місця в інше, переносити що-небудь. Із Одеси преславної Завезли чуму. Покинули товариша, Горенько йому (Тарас Шевченко, II, 1953, 127); То, бач, моду 3 чужих країв таку завіз... (Панас Мирний, V, 1955, 287).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 57.

Коментарі (0)

ЗАВОЗИТИ 1, ожу, озиш, док., перех.

1. Почати возити.

2. Довго возячи, загубити де-небудь у дорозі.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 58.

Коментарі (0)

ЗАВОЗИТИ 2, ожу, озиш, док., перех. Забруднити, заялозити що-небудь, часто або неохайно користуючись ним. [Надія:] Це дорогий у мене килим.., а ви його мені завозите, помнете (Степан Васильченко, III, 1960, 275).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 58.

Коментарі (0)