Словник української мови

ЗАВВИШКИ, присл. У висоту, знизу догори (про міру висоти). Здоровенні будяки, заввишки в ріст високого чоловіка, стояли, як густий ліс (Іван Франко, IV, 1950, 325); Івлєв стоїть задуманий перед поставленим сторч великим, плескуватим ящиком — більшим заввишки, ніж завширшки, ..збираючись його розкрити (Іван Кочерга, II, 1956, 385); Шалений шторм хвилював морські води до самого обрію. Спінені вали, завдовжки з півкілометра, заввишки як пароплав, котилися перед ними (Микола Трублаїні, I, 1955, 153); Сипучі піски.. здіймалися крутими хвилястими барханами сажнів по п'ять заввишки (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 70);
//  На зріст, ростом. Мотря стояла коло тину висока та здорова, така заввишки, як Карпо (Нечуй-Левицький, II, 1956, 374).
♦ На корч заввишки — малий на зріст, ростом. Сам той Ох на корч заввишки, але в сажень борода, знає край і вздовж і вширшки, де багатство, де біда (Леся Українка, I, 1951, 273).