ЗАВВИШКИ, присл. У висоту, знизу догори (про
міру висоти). Здоровенні будяки, заввишки в ріст
високого чоловіка, стояли, як густий ліс (Іван Франко, IV, 1950, 325);
Івлєв стоїть задуманий перед поставленим сторч
великим, плескуватим ящиком — більшим заввишки, ніж
завширшки, ..збираючись його розкрити (Іван Кочерга, II, 1956, 385);
Шалений шторм хвилював морські води до самого
обрію. Спінені вали, завдовжки з півкілометра, заввишки
як пароплав, котилися перед ними (Микола Трублаїні, I, 1955,
153); Сипучі піски.. здіймалися крутими хвилястими
барханами сажнів по п'ять заввишки (Зінаїда Тулуб, В степу..,
1964, 70);
// На зріст, ростом. Мотря стояла коло тину
висока та здорова, така заввишки, як Карпо (Нечуй-Левицький,
II, 1956, 374).
♦ На корч заввишки — малий на зріст, ростом.
Сам той Ох на корч заввишки, але в сажень борода,
знає край і вздовж і вширшки, де багатство, де біда
(Леся Українка, I, 1951, 273).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 39.