ЗАВИ́ДЛИВИЙ, а, е, рідко. Те саме, що заздрий. Козаченьки чорновусі Зо мною [удовою] жартують, А дівчата завидливі Мені ворогують (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 145); Червономорді прохачі скоса поглядали на Галецьку й зиркали на неї злими завидливими очима (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 291).