в означеннях
Тлумачення, значення слова «завихрювати»:

ЗАВИХРЮВАТИ 1, юю, юєш, недок., ЗАВИХОРИТИ, рю, риш і ЗАВИХРИТИ, ихрю, ихриш, док.

1. перех. і неперех. Закручувати, здіймати що-небудь, утворюючи вихор, вихори (див. вихор 1 1). Вітер лютував на пустирі, завихрював цілі хмарини сніжинок, підносив їх високо вгору (Вадим Собко, Зор. крила, 1950, 153); Дрезина несамовито загаркотіла й понеслась, завихривши клуби пилюги позад себе (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 282);
//  безос. Перед різдвяними святами вдарили морози. Замело, завихрило надворі (Микола Олійник, Леся, 1960, 40).

2. неперех. Те саме, що завихрюватися 1. Пил завихрив, задзвенів бубонець (Андрій Малишко, Серце.., 1959, 130);  * Образно. Не встиг Шмалько відповісти, як буря голосів ніби за командою завихорила над юрбою (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 123).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 49.

Коментарі (0)

ЗАВИХРЮВАТИ 2, юю, юєш, недок., ЗАВИХОРИТИ, рю, риш і ЗАВИХРИТИ, ихрю, ихриш, док., перех. Закручувати вихором, вихорами (див. вихор 2). Холодний колючий сніг різав їй обличчя, вітер люто завихрив кучерик чорного волосся, який вибився з-під шапочки (Олесь Донченко, VI, 1957, 539);
//  Робити кошлатим. Чи жартома, чи залюбки — все осінь робить навпаки: де б шелестіти падолистом, гримить акордом урочистим, запавутинює луги, в лугах завихрює стоги (Василь Швець, Кроки.., 1962, 111); На гребені вітер завихрив сніпки, і дах скидався на розкуйовдженого після бійки півня (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 126).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 49.

Коментарі (0)