в означеннях
Тлумачення, значення слова «завинити»:

ЗАВИНИТИ, ню, ни́ш, док.

1. Зробити прикрість, шкоду кому-небудь, стати, бути винним перед ким-небудь; провинитися. За що мене в пута скували? ..Кому я і чим завинив? Чи тим, що народ свій любив? (Іван Франко, X, 1954, 26); Юзі було так гірко, немов вона була винна проти когось, чи, навпаки, хтось проти неї завинив (Леся Українка, III, 1952, 635); — А де... Уляна? — червоніючи, запитав Іван. Старі мовчали. Завинили ж перед цим солдатом — силою випхали дівку заміж (Юрій Збанацький, Любов, 1957, 9);  * У порівняннях. — Став неговіркий [Іван]. А при зустрічі зо мною — опускав очі, ніби завинив у чомусь (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 40).

2. перен. Бути, стати причиною чого-небудь, спричинитися до чогось. — Ці злодії не є витвором села. Тут передовсім завинила близькість великих міст, де є злодії (Лесь Мартович, Тв., 1954, 288).

3. кому. Заборгувати, бути в боргу перед ким-небудь. — Він харчувався в мене два місяці та й завинив мені три корони (Лесь Мартович, Тв., 1954, 194); — Ви мій боржник. Я стягну з вас те, що ви мені завинили (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 92).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 47.

Коментарі (0)