в означеннях
Тлумачення, значення слова «завирувати»:

ЗАВИРУВАТИ, ує, док.

1. Почати вирувати, утворювати вир. Від Дніпра зривався й усе дужчав вітер, біля самих ніг Святослава.. завирувала, вдарила хвилею вода (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 295);
//  безос. Лило як з відра..; через кілька хвилин налилися озерця, потім озера, потекли струмочки, потім завирувало, закрутилося на вулицях, канави виповнило водою (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 445);  * Образно. В голові завирували думки (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 72).

2. перен. Почати бурхливо рухатися великою масою. Завирував святковий людський потік по широких вулицях орденоносної столиці [Києва] (Радянська Україна, 13.V 1959, 1);
//  Почати проявляти збудження, неспокій і т. ін. швидкими рухами, криками. Зал завирував такими оваціями, які й не снились ніколи найвидатнішим артистам (Олександр Довженко, I, 1958, 496);
//  Почати буяти, виявлятися на повпу силу. В артільному дворі життя завирувало (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 293); У книгу поклади Живий листок... Як завирує Весна, — його знайди (Терень Масенко, Срібна дорога, 1946, 54).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 47.

Коментарі (0)