ЗАВИСАТИ, аю, аєш, недок., ЗАВИСНУТИ, ну, неш; мин. ч. завис і рідко зависнув, ла, ло; док.
1.
Зачепившись за що-небудь, тримаючись на чому-небудь,
повисати, висіти. Обернувшися лицем до даху, вихилив
[Панталаха] ноги над роззявленою двоповерховою
безоднею і почав помалу, обережно зсуватися з неї,
зависаючи цілим тілом у повітрі (Іван Франко, II, 1950, 259); Хоробрий
собака.. завис на хвості звірини мертвою хваткою.
Ведмідь, відчувши біль, закрутився на місці (Микола Трублаїні, I,
1955, 175); Олексій Агєєв завис на високій сосні. Як не
прибував він регулювати парашутом, натягуючи
стропи, та все ж зачепився за гілля (Павло Автомонов, Коли розлучаються
двоє, 1959, 397);
// Обійнявши (перев. за шию),
триматися деякий час. Свирид Яковлевич тихенько.. відсовує
двері. Але чутка Настечка почула дзвін клямки,
кидається з постелі на поріг і зависає батькові на шиї
(Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 105); Він же в обійми
Енеєві впав і на шиї зависнув (Микола Зеров, Вибр., 1966, 242).
2. Триматися в повітрі, в просторі над землею.
Купчаться хмари, зависають низько над землею (Олександр Довженко,
Зачарована Десна, 1957, 8); Спалахнув м'який постріл.. І в
ту ж мить зависла в повітрі освітлювальна німецька
ракета (Іван Ле, Мої листи, 1945, 99); Гірський орел
нерухомо завис у піднебессі (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 266);
//
перен. Загрожувати, бути близьким. Неминуче якесь зло
зависло над його головою (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 37);
Зависла [небезпека] цілком реальною загрозою над
самісінькою головою [Пашке] (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 82).
3. Бути опущеним, схилятися, звисати. Був [звір] трошки довший від лиса, ..і хвіст, не такий пушистий, як у лиса, стримів угору, а кінець зависав, мов китичка горобини (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 55); Про людське око, він трусонув Степана, ..а Данькові так скрутив карка, що в чоловіка якось одразу по-гусячи зів'яла голова, болісно зависла на плечі (Михайло Стельмах, II, 1962, 12).