ЗАЖЕВРІТИ, іє, док.
1. Почати жевріти, горіти, тліти без полум'я. * Образно. Яскраві спалахи вечірньої зорі, здавалося, підпалили ліс, і він.. зажеврів велетенським вогнищем (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 3); Данило, витерши очі, випростав плечі, і в його очах зажеврів усім знайомий вогник (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 599).
2. Почати сяяти, виблискувати неяскравим світлом.
Як впаде в Чорногорі Холодная роса, Як зажевріють
зорі В глибоких небесах, Спішу, лечу до Ксені (Дмитро Павличко,
Бистрина, 1959, 84);
// перен. Засяяти, заблищати,
виражаючи якісь почуття (про очі). — Дурна ти
[наймичка]! — відказав Квасюк, знову підходячи до неї та,
заступаючи їй дорогу.. І його нахабні очі зажевріли,
впиваючися в неї (Борис Грінченко, II, 1963, 264).
3. перен. Заясніти, зачервоніти від сонячного і т. ін.
світла. Небо на сході зажевріло (Микола Руденко, Вітер.., 1958,
44);
// Виділитися червоним кольором. Ой, жаринами
в саду Зажевріли вишні (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 291);
Розгорнули пакунок, і, мов вогнем живодайним,
зажевріла Червона Зірка в скупому світлі каганчика (Іван Ле, Мої
листи, 1945, 50).
4. перен. Непомітно з'явитися, виникнути (про думки, почуття і т. ін.). Вона висловила думку, яка вже зажевріла в усіх серцях (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 270); Постріли з урвища зовсім припинились, і в грудях у Сахно зажевріла надія (Юрій Смолич, I, 1958, 100).