в означеннях
Тлумачення, значення слова «зажурений»:

ЗАЖУ́РЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до зажурити. Зажурена недомаганням [нездужанням] дочки, мати часто питалася лікаря, що він думає про стан її здоров'я (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 94); Поганий настрій огортав усіх. І навіть Вова.. сидів мовчки, наче чимось зажурений (Микола Трублаїні, I, 1955, 118).

2. у знач. прикм. Засмучений, сумний. Он сонечко світить надворі, сніг біліє, виблискує, цвірінчать горобці, а в хаті так сумно, так тихо, нас тільки двоє: зажурений старий батько та я (Архип Тесленко, Вибр., 1950, 68); Клим сидів зажурений, його забули похвалити за читання (Максим Горький, Життя К. Самгіна, перекл. Хуторяна, I, 1952, 61);  * Образно. З-за галузки смереки виглядали зажурені гори, напоєні сумом тіней од хмар (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 308);
//  Який виражає зажуру, сум. Дівчина зажуреними очима задумано дивилася кудись (Андрій Головко, I, 1957, 108); Кожного вражала її зажурена постать і очі, повні страждання й туги (Анатолій Шиян, Магістраль, 1934, 53); Зажурене лице;
//  Пройнятий, сповнений зажурою, сумом; тужливий. Та от ми почули з тобою Сердечний зажурений спів: «Коли розлучаються двоє...» І кожен із нас посмутнів (Олекса Ющенко, Люди.., 1959, 181); Зажурений голос.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 124.

Коментарі (0)