ЗАЖИ́Н, у, чол.
1. Місце, з якого починає роботу жнець, косар.
2. Те саме, що зажинки. Той день призначався задля зажину (Панас Мирний, IV, 1955, 242).
ЗАЖИ́Н, у, чол.
1. Місце, з якого починає роботу жнець, косар.
2. Те саме, що зажинки. Той день призначався задля зажину (Панас Мирний, IV, 1955, 242).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 123.