ЗАЗНАВАТИ, аю, аєш, недок., ЗАЗНАТИ, аю, аєш, док., перех., рідко з підрядним реченням.
1.
Пізнавати на власному досвіді, переживати що-небудь,
зустрічатися, стикатися з чимось. Всюди він бував,
усюди зазнавав різних пригод (Іван Франко, VIII, 1952, 358);
З півдня древньоруська держава зазнавала постійних
нападів кочівників (Історія середніх віків, 1955, 43); — Але ж
я зазнав і концтабору, ось погляньте на моє тіло
(Іван Ле, Право.., 1957, 236);
// Відчувати, почувати
що-небудь. Здавалось, він на протязі всього життя не зазнавав
такого напрочуд ясного спокою, як зараз (Олесь Гончар, III,
1959, 117); — Я теж зазнала великого розчарування в
житті... (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 428);
// тільки 3 ос.
Під дією чого-небудь мати певні зміни у своєму складі.
Відомо, що органічні речовини (білки, жири, вуглеводи
та ін.), зазнаючи безперервного розпаду, виділяють
енергію, потрібну для життєдіяльності (Наука і життя, 2, 1957, 28).
♦ Зазнавати (зазнати) зневаги див. зневага;
Зазнавати (зазнати) поразки (поразок) — бути переможеним
(перев. у бою). Раніше, коли бувало полк ще зазнавав
поразок, програючи окремі бої, Козаков звинувачував у
цьому не когось іншого, а в першу чергу себе (Олесь Гончар, III,
1959, 432); Зазнати, почім ківш (пуд) лиха див. лихо.
2. розм. Знати, пам'ятати. Батька-матері і не зазнаю: сиротою зросла я, при чужині, у людях (Марко Вовчок, I, 1955, 102).