в означеннях
Тлумачення, значення слова «зазвучати»:

ЗАЗВУЧАТИ, чить, док.

1. Почати звучати, утворювати звуки. Несподівано зазвучав баян, і зразу на другому кінці площі відгукнулася весела пісня (Вадим Собко, Запорука.., 1952, 3); Голос Вадима злегка приглушений.. То сніг вбирає в себе частки звуку, і сам, здається, скоро зазвучить такою дивовижною мелодією, яку можна почути лише уві сні (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 53);
//  Сповнитися звуками. Здається, що арена завмирає на цілу добу для того, щоб завтра увечері знову ожити, зазвучати, засяяти вогнями та фарбами (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 127).

2. Почати лунати, чутися (про голос, мелодію та інші звуки). В телефонній трубці несподівано зазвучав голос Каргата (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 29); Пісня все наближалась і, на деякий час затихнувши, знову зазвучала вже недалеко за горбами (Олесь Донченко, Опов., 1950, 19);
//  чим. Набрати якого-небудь відтінку, якоїсь особливості. Він розпалився. Голос йому зазвучав сухішим тембром (Іван Микитенко, II, 1957, 93).

3. перен., у чому. Виявитися, з'явитися (в голосі, співі, словах і т. ін.). Тепер здивування, жаль і обурення зазвучалив його мові (Петро Колесник, Терен.., 1959, 378); В ліриці Шевченка 1843—1847 років зазвучали нові мотиви, порівняно до ранніх його творів (Українська література, 8 клас, 1957, 169);
//  Набути певного значення, створюючи якесь враження. Деякі місця в оповіданні для неї самої зазвучали пот новому від того, що були прочитані вголос (Олесь Донченко, V, 1957, 374); Вже войовничі гвардійські гасла при дорогах зазвучали бійцям інакше (Олесь Гончар, III, 1959, 442).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 125.

Коментарі (0)