в означеннях
Тлумачення, значення слова «збаламучений»:

ЗБАЛАМУ́ЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до збаламутити. Ми всім народом ополчились, Дніпро і Волга розгнівились — І морем бурним покотились До збаламученої Шпре! (Максим Рильський, II, 1960, 261); Йому здавалося, що кожний дивився на нього, показував пальцем.. що це він той збаламучений, підплачений негідник (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 65); Збаламучені подіями настрої.. насідали, і йому почало здаватися, що він востаннє походжає між тисячами робітників як голова голодностепського будівництва (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 247).

2. у знач. прикм. Неврівноважений, легковажний. Збаламучена ця Жанна, хоч і люблю я її (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 278).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 426.

Коментарі (0)