в означеннях
Тлумачення, значення слова «збентежений»:

ЗБЕНТЕ́ЖЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до збентежити. [Чоловік (злісно):] Я так сказав, то так і розумій. [Прочанин (трохи збентежений його тоном, підводиться. З держано):] Я розумію. Ти, відай, убогий, то й дорого тобі дались ті гроші, що ти заземлю заплатив (Леся Українка, III, 1952, 126); Повернулась [Тася] додому голодна, втомлена, збентежена всім баченим, своїми й чужими думками (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 35); Грицько Митрофанович, блідий і збентежений, стояв на порозі (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 418).

2. у знач. прикм. Який виражає збентеження, хвилювання або ніяковість. Збентеженим, здивованим поглядом водив софта навколо себе (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 295); Жовте світло ліхтаря впало на збентежене обличчя бабусі Секлети (Євген Кравченко, Сердечна розмова, 1957, 52).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 428.

Коментарі (0)