в означеннях
Тлумачення, значення слова «збентежувати»:

ЗБЕНТЕЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗБЕНТЕЖИТИ, жу, жиш, док., перех.

1. Виводити із стану спокою; хвилювати, тривожити. Різні враження збентежували людську душу (Панас Мирний, V, 1955, 305); Його стурбували нові ідеї, привезені сином; його збентежила палка синова розмова (Нечуй-Левицький, I, 1956, 456); Пляма від червоного вина на скатертині в стравниці дуже збентежила її — то, гадала вона, був недобрий знак, пересторога (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 34);
//  тільки док. Злякати. І не збентежить анітрохи їх, Щоб в наші дні тут даль була. Хоча, по правді, й нас, закоханих, Злякати відстань не могла (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 72).

2. Викликати замішання, ніяковість у кого-небудь. Розмаїті мрії перебив князь. Софія з усміхом встала до нього на вітання.. Той прихід її не здивував зовсім і не збентежив (Леся Українка, III, 1952, 504); Невдоволений тон Гармашихи і винувато схилена голова Мусія, і стриманий усміх Остапа мимоволі збентежили трохи дівчину (Андрій Головко, II, 1957, 580).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 428.

Коментарі (0)