ЗБІЧ, збочу, чол., діал. Схил. На горі стоять будівлі, Вікнами на сонці сяють, А до них поміж дубами В'ються збочами стежки (Іван Вирган, Квіт. береги, 1950, 166).
ЗБІЧ, збочу, чол., діал. Схил. На горі стоять будівлі, Вікнами на сонці сяють, А до них поміж дубами В'ються збочами стежки (Іван Вирган, Квіт. береги, 1950, 166).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 445.