ЗБІДНЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, ЗБІДНИТИСЯ, нюся, нишся, док.
1. Ставати бідним, біднішим на що-небудь, втрачати якісь риси, особливості; протилежне збагачуватися (у 2 знач.). Видовий склад карпатських лісів поступово збіднювався, бо такі цінні породи, як явір, ясен, тис, дуб скельний, бук європейський та інші, вирубувались і замінялись ялиною, яка.. давала власникам значні прибутки (Радянська Україна, 14.IX 1958, 2).
2. спец. Ставати менш насиченим певними речовинами (про ґрунт, пальне, розчини і т. ін.); протилежне збагачуватися (у 4 знач.). Скільки поживних речовин виносить з ґрунту гектар кукурудзи? ..Земля збіднюється на 160 кілограмів азоту, на 60 — фосфору, на 150 — калію (Радянська Україна, 19.XII 1961, 2).
3. заст. Прикидатися бідним, нещасним;
прибіднюватися. Вона знала добре, як Катерина уміє
збіднюватись: скрізь вона говорила, що у неї нічого нема (Грицько Григоренко,
Вибр., 1959, 200); — От яка вона [баба] немощна!
Збіднилась — куди тобі! Тиха та смирна (Панас Мирний, III,
1954, 63);
// тільки док. Набрати вигляду пригніченої,
нещасної людини. Старці з синіми носами одразу
збіднились, посмирнішали, позгорблювались (Нечуй-Левицький, IV,
1956, 290); Стояв [ксьондз] збіднившись і щуривсь на
патера маленькими очима, неначе осокою
попрорізуваними (Олекса Стороженко, I, 1957, 381); * Образно. Серед просторого
двору глухо, пусто... все снігом покрилось, все збіднилось,
зігнулося (Панас Мирний, IV, 1955, 46).