в означеннях
Тлумачення, значення слова «збляклий»:

ЗБЛЯ́КЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до зблякнути. Галецька вдягла стару спідницю, так збляклу, що не можна було навіть довідатись, якого кольору вона колись була (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 288); Збляклі Надіїні губи пересилили болісні корчі і ніжно всміхнулися (Іван Ле, Опов. та нариси, 1950, 136); Розсіяне рівне і спокійне світло раннього надвечір'я надавало всьому, що я бачив навколо, вигляду трохи збляклої, але чіткої старовинної гравюри (Леонід Первомайський, Материн.. хліб, 1960, 108); Її збляклі очі запалилися вогниками, і за хвилину перед Огеєм сиділа вже не прибита нещастям мати, а людина діла, фанатик великої справи (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 243); Сад мирно шарудить збляклим листям (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 195).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 447.

Коментарі (0)