в означеннях
Тлумачення, значення слова «зблякнути»:

ЗБЛЯКНУТИ, зблякну, зблякнеш; мин. ч. збляк, ла, ло; док.

1. Зробитися менш яскравим, потьмяніти. Одразу все стало [від дощу] непривітне, сіре, зблякли розмаїті барви осені (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1958, 86); Цей рояль, і стіл, і на картині Глибина березових дібров, Тільки все воно тут зайве нині — Почорніло, зблякло в павутинні — І на всьому запеклася кров (Микола Нагнибіда, Пісня.., 1949, 106);  * Образно. З тих, хто залишиться живий, війна висуне в передові ряди будівників життя найчесніших і найщедріших героїв — захисників народу, — а темне одійде, зблякне із своїми нікчемними підлими пристрастями (Олександр Довженко, III, 1960, 58);
//  Втратити свіжість кольору, вицвісти. На обох ченцях були дуже старі, обстрьопані вовняні ряси, що вже зблякли, полиняли (Нечуй-Левицький, III, 1956, 370);
//  Збліднути, згаснути. Небо зблякло, зорі зникли, вітрець пошарудів, загойдалася над водою пара, ніч посіріла вся раптом (Юрій Яновський, I, 1954, 274); Обличчя в неї видовжилося, потемніло.. Запалі очі стали немовби трохи світлішими, зблякли, їх зосереджений погляд свідчив про безупинну, напружену роботу мислі (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 224);
//  перен. Втратити виразність, яскравість. Сон відлетів, думка загострилась, мирний краєвид відсунувся десь далеко і збляк (Василь Козаченко, Серце матері, 1947, 9); Раніше Сірко був домігся, що образ її [Варі] трохи збляк і відійшов десь на другий план; тепер було навпаки:.. Варя витіснила все і стала проти Сірка у всій своїй виразності (Іван Сенченко, Опов., 1959, 189).

2. Втратити свіжість, прив'янути. Одцвіли, обсипали збитий холодними дощами цвіт пишні жоржини, зблякли, зів'яли ніжні айстри (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 117); Вже в червні трава на горбах зблякла, і тільки срібний полин ріс кущами (Олесь Донченко, VI, 1957, 377);
//  Втратити свіжість, змарніти. Зоставшись сама в кімнаті, вона частенько заглядала в дзеркало і трохи засмутилась, що її лице зблякло од не зовсім спокійної ночі (Нечуй-Левицький, I, 1956, 439); Він згорбився, зморщився й збляк на виду, мов огірок на грядках після приморозків (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 437);
//  розм. Стати кволим, немічним. Зовсім охляв [Лука Овсійович], збляк, спасибі, коні довезли, вивалили на стерню, як порожній лантух (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1947, 119).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 447.

Коментарі (0)