в означеннях
Тлумачення, значення слова «збочення»:

ЗБО́ЧЕННЯ, я, сер. Відхилення від правильного або певного напрямку в поведінці, діяльності, поглядах. [Анна:] Коли я що ганебного вчинила? [Командор:] Про щось ганебне й мови буть не може, але для нас і збочення найменше було б ступнем до прірви (Леся Українка, III, 1952, 378); — Я пізно прочитав Дарвіна і Тімірязєва й допустився тут тисячі помилок і збочень в шуканні істини (Олександр Довженко, I, 1958, 424); Франко в цій дружбі виступав як досвідчений старший товариш, який допоміг Махару стати на шлях реалізму, застерігаючи його від збочень до декадентщини (Вітчизна, 5, 1956, 142); Справжній критик — то насамперед безстрашний боєць, який веде непримиренну боротьбу проти ворожої ідеології, проти всіляких ідейних збочень і хитань (Літературна Україна, 27.XII 1968, 2).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 450.

Коментарі (0)