ЗБО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗБО́ЧИТИ, чу, чиш, док.
1. з чого, до чого і без додатка. Сходити, збігати або
з'їжджати вбік з дороги, звертати з певного напрямку
куди-небудь, до чогось. Трактор разом з
картоплесаджалкою ходив побіля дротини, мов смирний цеповий
пес, — не відриваючись, не збочуючи (Микола Руденко, Остання
шабля, 1959, 365); Вона знялася з місця й побігла борозною
через город, а далі звернула на сукупні городи і трохи
збочила із стежки (Нечуй-Левицький, III, 1956, 338); Коли дійшли
до ниви, покритої буйним житом, він збочив до неї
(Іван Франко, IV, 1950, 454); Ідучи в темряві або лісом без
стежки, людина мимохіть робить коло і трапляється, що
й перетинає свій попередній шлях, хоч їй здається, ніби
вона ніде не збочила (Іван Багмут, Опов.., 1959, 40);
//
Звертати вбік (про дорогу, річку і т. ін.). Доріжка то веде
рівно, то збочує, потім знову випрямляється (Іван Чендей,
Поєдинок, 1962, 183);
// Відхиляти, схиляти вбік
що-небудь. Цуценя.. гучно дзявкотіло. Заллється,
подзявкотить, а потім, змовкне, почекає, збочивши голівку
(Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 62).
2. Звертати розмову, думку на якусь тему, особу, предмет. — Про що не зайшла б мова зараз, у матері неодмінно думка на Артема збочить (Андрій Головко, II, 1957, 576); Він мінився на виду, вставляв не до речі репліки, щоб збочити на колектив, на розкріпачення жінки, і таки не втримувався й сміявся від дивовижної одвертості виконкомівця (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 223).
3. перен. Відхилятися від правильного або певного
напрямку в поведінці, діяльності, поглядах.
Постановили: не збочувати, не давати собі волі, гонити без
жалю весняні спокуси, молоді принади, каменем на все
літо сісти за книжки (Степан Васильченко, II, 1959, 91).
♦ Збочувати (збочити) з дороги (шляху, стежки
і т. ін.) — відхилятися від правильного або певного
напрямку в поведінці, діяльності, поглядах. Вона
[Регіна] домагається зміни напрямку [газети].. Та ні!
Було б підло збочити з вибраного шляху (Іван Франко, VI, 1951,
259); Ти [народ] не збочив з ясної дороги, Ти ідеш
путями перемоги, Бо тебе, як сонце молоде,
Більшовицька партія веде! (Максим Рильський, III, 1961, 75).