в означеннях
Тлумачення, значення слова «збочувати»:

ЗБО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗБО́ЧИТИ, чу, чиш, док.

1. з чого, до чого і без додатка. Сходити, збігати або з'їжджати вбік з дороги, звертати з певного напрямку куди-небудь, до чогось. Трактор разом з картоплесаджалкою ходив побіля дротини, мов смирний цеповий пес, — не відриваючись, не збочуючи (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 365); Вона знялася з місця й побігла борозною через город, а далі звернула на сукупні городи і трохи збочила із стежки (Нечуй-Левицький, III, 1956, 338); Коли дійшли до ниви, покритої буйним житом, він збочив до неї (Іван Франко, IV, 1950, 454); Ідучи в темряві або лісом без стежки, людина мимохіть робить коло і трапляється, що й перетинає свій попередній шлях, хоч їй здається, ніби вона ніде не збочила (Іван Багмут, Опов.., 1959, 40);
//  Звертати вбік (про дорогу, річку і т. ін.). Доріжка то веде рівно, то збочує, потім знову випрямляється (Іван Чендей, Поєдинок, 1962, 183);
//  Відхиляти, схиляти вбік що-небудь. Цуценя.. гучно дзявкотіло. Заллється, подзявкотить, а потім, змовкне, почекає, збочивши голівку (Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 62).

2. Звертати розмову, думку на якусь тему, особу, предмет. — Про що не зайшла б мова зараз, у матері неодмінно думка на Артема збочить (Андрій Головко, II, 1957, 576); Він мінився на виду, вставляв не до речі репліки, щоб збочити на колектив, на розкріпачення жінки, і таки не втримувався й сміявся від дивовижної одвертості виконкомівця (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 223).

3. перен. Відхилятися від правильного або певного напрямку в поведінці, діяльності, поглядах. Постановили: не збочувати, не давати собі волі, гонити без жалю весняні спокуси, молоді принади, каменем на все літо сісти за книжки (Степан Васильченко, II, 1959, 91).
 Збочувати (збочити) з дороги (шляху, стежки і т. ін.) — відхилятися від правильного або певного напрямку в поведінці, діяльності, поглядах. Вона [Регіна] домагається зміни напрямку [газети].. Та ні! Було б підло збочити з вибраного шляху (Іван Франко, VI, 1951, 259); Ти [народ] не збочив з ясної дороги, Ти ідеш путями перемоги, Бо тебе, як сонце молоде, Більшовицька партія веде! (Максим Рильський, III, 1961, 75).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 450.

Коментарі (0)