ЗБРЕХНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до збрехати. А Павлуша, гордий із себе, все більше знання свої виявляв. Збрехнув навіть, що він читав уже книжки такі (Андрій Головко, II, 1957, 268).
ЗБРЕХНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до збрехати. А Павлуша, гордий із себе, все більше знання свої виявляв. Збрехнув навіть, що він читав уже книжки такі (Андрій Головко, II, 1957, 268).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 451.