ЗБРО́Я, і, жін.
1. Знаряддя для нападу або оборони.
А тим часом Запорозьку зброю Виніс батько із комори
(Тарас Шевченко, I, 1951, 280); На столі лежить старовинна
зброя: іржаві шаблі, пістолети, стара рапіра,
патронташі і інше (Степан Васильченко, III, 1960, 193); — Хто тут? —
придушеним голосом промовив Андрій, схопившись одразу
за зброю (Олександр Довженко, I, 1958, 242); — То теж зброя? —
кивнула Шура на труби. — Питаєте! То міномети 82!
(Олесь Гончар, III, 1959, 171);
// Сукупність засобів для
ведення війни, бою; озброєння. Ідуть переможці, герої,
сіяють шоломів моря. І слава радянської зброї над світом
встає, як зоря! (Володимир Сосюра, Щоб сади.., 1947, 23); Це ж
новочасні миру голуби — Оці лункі, стрімкі аероплани, Які
на дужих раменах несуть Не атомну а чи водневу зброю,
А мирних, працьовитих, невсипущих Іванів, Янів,
Жалів, Гансів, Джонів (Максим Рильський, III, 1961, 223).
Брати зброю в руки — починати воювати, боротися.
Треба за всяку ціну знайти Максима Бобровника, треба
брати зброю в руки (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 43); До зброї —
заклик до бою або взагалі до збройної боротьби. Раптом
крик: — Товариші!.. Скоріш нагору! До зброї всі!
У місті ворог! (Володимир Сосюра, I, 1957, 422); Всі до одного повинні
зараз стати до зброї, до оборони революції (Василь Еллан, II,
1958, 226); Із (зі) зброєю в руках — будучи озброєним,
маючи справу безпосередньо зі зброєю. Українські
письменники під час Великої Вітчизняної війни
переважною більшістю своєю були на фронтах і брали участь
із зброєю в руках у боротьбі проти фашистів (Павло Тичина,
III, 1957, 308); Обернути зброю проти кого — чого —
почати воювати, боротися проти того, з ким—чим до
цього були мирпі стосунки.
2. Уживається як символ військової справи. [Кассандра:] Він такий хисткий, він молоденький, ніжний — не до зброї, до ліри.. він удався, до весняних пісень... (Леся Українка, II, 1951, 273); Бійці обступили своїх братів по зброї. — Куди? Звідки? — На Братіславу, з Праги! (Олесь Гончар, III, 1959, 445).
3. перен. Засіб для боротьби з ким-, чим-небудь, для
досягнення якої-небудь мети. Слово, моя ти єдиная
зброє, Ми не повинні загинуть обоє! Може, в руках
невідомих братів Станеш ти кращим мечем на катів
(Леся Українка, I, 1951, 126); — Порадь мене, як побороти
страждання? Якою зброєю? — Працею (Олександр Довженко, I, 1958,
350); В процесі комуністичного виховання нової
людини наша партія надає величезного значення такій
гострій ідеологічній зброї, як література і мистецтво
(Комуніст України, 12, 1963, 25).
♦ Складати (скласти, зложити) зброю: а) припиняти
збройні дії, припиняти воювати. Курсанти з
кулеметами уже оточували ніжинців. — Іменем Реввійськради
Республіки наказую скласти зброю (Олександр Довженко, I, 1958, 206);
б) відмовлятися від боротьби, від яких-небудь дій,
визнавати себе неспроможним в якій-небудь справі,
відступати перед труднощами. Сповнений енергії,
рішучості й мужності, Зудін звик ніколи не складати зброї
(Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 13).