ЗБРИДНУТИ, ну, неш; мин. ч. збрид, ла, ло; док., діал.
1. Обриднути. — Чи вам батьківська хата збридла? (Іван Франко, VIII, 1952, 59); Тепер же мені так збридло усяке крутійство і замилювання очей своїм та чужим, що, здається, хутко вже в другу крайність вдамся (Леся Українка, V, 1956, 58).
2. Стати бридким. За два роки почорніла, висохла, збридла так, що годі було пізнати її (Іван Франко, II, 1950, 111).