в означеннях
Тлумачення, значення слова «збудник»:
Рими України: словник рим

ЗБУ́ДНИК, а, чол.

1. фізл. Те, що викликав який-небудь процес, підвищення активності дії тканини, органу, організму. Овочі не тільки самі собою є збудниками травних залоз, але й здатні поліпшувати перетравлювання різних білкових, вуглеводистих і жирових продуктів (Українські страви, 1957, 18); — Стан загального важкого шоку, поранений не реагує ні на які збудники. Побоююсь внутрішнього крововиливу (Юрій Яновський, I, 1954, 162).

2. перен. Те, що викликає появу певних настроїв, почуттів, думок, відношень і т. ін. Під пером своїх кращих діячів вже перші українські журнали ставали виразниками і збудниками передової суспільно-політичної думки (Матеріали з історії української журналістики, 1959, 63); Його дратувало саме існування [Надії], сама її присутність. Ніби це вона була збудником нестриманого гніву проти Лебедя і пестихаючих їдких розмов про нього самого (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 17).

3. біол. Мікроби, віруси, паразити, хімічні речовини і т. ін., що викликають хвороби людей, тварин і рослин. Збудник грипу — особливий вірус. Він має кілька типів (Наука і життя, 1, 1958, 20); Спинити хворобу, вирвати з корінням, випекти вогнем збудники, що призвели до цієї хвороби! (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 85).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 455.

Коментарі (0)