в означеннях
Тлумачення, значення слова «збуджений»:

ЗБУ́ДЖЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до збудити. Зараз він наткнувся на щось м'яке, а штуркнувши сильніше, почув глухий окрик Германа, збудженого зі сну (Іван Франко, VIII, 1952, 375); Нарешті вистава закінчилась. Глядачі неохоче розходились, ще збуджені баченим, чутим і пережитим (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 108).

2. у знач. прикм. Який перебуває в стані нервового піднесення; неспокійний, схвильований. Поривна, нервова, збуджена, вся напружена, ніби співуча струна, вона надто різко переходила від сміху до зосередженої серйозності (Вадим Собко, Справа.., 1959, 18); Мати аж злякалась, побачивши збудженого сина. — Що там? — спитала, бліднучи. — Що з тобою? (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 16);
//  Який перебуває в стані підвищеної активності, інтенсивної дії. Довге життя серед природи, звичка до самотності, до споглядання, без сумніву, впливають на людину, надаючи їй рис, які не властиві жителю шумного міста з його динамічним напруженим пульсом життя і з особливим станом завжди збуджених нервів (Олександр Довженко, I, 1958, 493); І все там [у місті] кипіло, вирувало, клекотіло гарячим збудженим життям (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 4);
//  Який виражає збудження (у 2 знач.). Хлопець занепокоївся, кидається то в один бік, то в інший, когось ніби шукає збудженим поглядом у натовпі (Олесь Гончар, Маша.., 1959, 11); Далі збуджені голоси ніби заволікла, загорнула музика; це Міля ввімкнула радіолу (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 100).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 453.

Коментарі (0)