в означеннях
Тлумачення, значення слова «збунтований»:

ЗБУНТО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до збунтувати.

2. у знач. прикм. Який збунтувався, бере участь у бунті, підняв бунт. — Ви служитель божий.. Мусите церкву зробити діючим джерелом, з якого й полинуть.. оті ваші гасла для збунтованого бидла (Іван Ле, Наливайко, 1957, 123);
//  перен. Який перебуває в стані неспокою, розбурханості і т. ін. Отож тіло витримало, та не витримав збунтований дух... Я не залив черв'яка, що точив мене безупинно (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 260); Збунтована кров на мить затьмарила йому розум (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 16).

3. у знач. прикм. Бурхливий, неспокійний. Течуть в лісах Карелії річки, ..збунтовані, падучі, гримучкі (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 266); Такої грози мені ще не доводилось бачити. Здавалось, з неба прорвався на землю збунтований океан (Антоненко-Давидович, Слово.., 1964, 83).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 455.

Коментарі (0)