в означеннях
Тлумачення, значення слова «збурюватися»:

ЗБУ́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ЗБУ́РИТИСЯ, рюся, ришся, док.

1. тільки 3 ос. Починати бурхливо рухатися, ставати дуже неспокійним. Поверхня сталі дихає, потім збурюється, і метал закипає так само, як закипає вода, — бурхливо, піняво, ключем (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 231); Вода збурилась навколо Бурового і хлюпнула через вінця (Олексій Кундзіч, Пов. і нов., 1938, 79);  * Образно. В хлопця скипіла і збурилась кров, От яка вірна дівоча любов! (Леонід Первомайський, З глибини, 1956, 224);
//  Виходити із стану спокою, хвилюватися. Вся його душа збурилась до дна, — йому хотілось пхнути Ломачевського з скелі в воду, але він, зроду несміливий і делікатний, не смів навіть Ломачевському й слова сказати в вічі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 129);
//  Роздратовуватися, ставати сердитим. Красиве обличчя Жанни зробилось непривітним. Надулися губи, між бровами лягла важка зморшка, зеленаві очі збурились, стали колючими (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 99).

2. Піднімати бунт, бунтуватися. — І татко мій скидав царя з престолу ? — Може, й татко скидав. На фронті солдати теж збурилися проти царя, щоб народ сам правив (Петро Панч, Гарні хлопці, 1959, 56).

3. тільки 3 ос. Збуджуватися, з'являтися (про почуття). І враз Олегові збурилось щось в душі. Хотілося гукнути, збудити оцю застояну, мов холодець, тишу, розметати її (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 295).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 456.

Коментарі (0)