в означеннях
Тлумачення, значення слова «збиватися»:

ЗБИВАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ЗБИТИСЯ, зіб'юся, зіб'єшся, док.

1. Зрушуватися, зсовуватися з місця від удару, поштовху, різкого руху. Тим часом вбігає схвильована Настуня, хустка збилась назад, сама спотикається (Степан Васильченко, III, 1960, 166); На голові моїй, вбившись на потилицю, настовбурчилась старенька кепка (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 133);
//  Зсовуючись з місця, зморщуватися, м'ятися. Босі пальці приїжджих були червоні, п'яти натерті, онучі збилися й покрутилися в чоботях, — як ті бідні люди тільки йшли! (Юрій Яновський, Мир, 1956, 146).

2. Відходити, відхилятися вбік від напрямку руху. Люди, намагаючись триматися тих викрутасів, часом збивалися й глибоко провалювались. Та високий берег ближчав (Микола Трублаїні, I, 1955, 152); Барки щасливо пройшли через Ненаситець, а один із плотів, збившись з бистрини (фарватеру), трапив між каміння (Олекса Стороженко, I, 1957, 241); — Як зіб'єшся, — додав голосно Цимбал, — одразу дивись, де Дніпро, в той бік і пробивайся! (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 64).
Збиватися (збитися) з дороги (шляху, курсу і т. ін.): а) втрачати правильний напрямок руху. Вона зупинилася. Очевидячки, вона збилася з дороги, заблудилася (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 362); — Так що збитися з дороги побоюємось,.. — обережно пояснив Злинцев. — Гляньте самі, яка хуртовина закрутила (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 220); б) втрачати правильний напрямок у діяльності, поведінці і т. ін. Ухил це є те, що можна виправити. Люди трохи збилися з дороги або починають збиватися, але виправити ще можна (Ленін, 32, 1951, 220); Та не сама я на шляху тяжкому, Я не сама мандрую в світ широкий. Самій не довго збитися з путі, Та трудно з неї збитись у гурті (Леся Українка, I, 1951, 43); Збиватися (збитися) з ніг: а) (тільки док.) дуже втомитися. — Хоч би ти, Софійко, помогла мамі справлятись, а то вона зовсім з ніг збилась сьогодні, — каже пан старшій дочці (Леся Українка, III, 1952, 496); — Ми просто збилися з ніг.. Вся команда мертва від утоми (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 178); б) вибиватися з сил в пошуках кого-, чого-небудь або в гонитві за кимось. У Львові були розповсюджені революційні прокламації. Поліція з ніг збивалась і не могла знайти ні їх автора, ні друкарні (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 118); Данило й Григорій з ніг збилися, розшукуючи старшого, а потім попленталися назад (Михайло Стельмах, I, 1962, 545); Збиватися (збитися) з ноги — помилятися, втрачати такт при ходінні в строю, в танці. Я збиваюся з ноги. Хтось наступає мені на задники, лається, але я не можу на все це реагувати (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 29); Обійшли коло. І враз, наче збилася Марина з ноги. Вийшла з Галею з кола. — Що, закаблук, може, обломивсь? (Андрій Головко, I, 1957, 468); Збиватися (збитися) на манівці див. манівці.

3. перен., перев. на що. Відступаючи від певних думок, переконань, дій, переходити до інших. Були й такі митці, які, прагнучи створити нове, пролетарське мистецтво, у творчих шуканнях збивалися на шлях декадентства, модернізму й формалізму (Українська радянська графіка, 1957, 10); Ніколи не думав, щоб моя дочка — отакий войовничий козарлюга — на бабське збилася. Під вплив сновидіння підпала (Яків Баш, Надія, 1960, 469);
//  тільки недок. Наближатися якимись ознаками до чого-небудь, ставати схожим на щось. Іноді словник Грінченка збивається своїм характером на словник тлумачний (Максим Рильський, III, 1956, 66);
//  Переходити на інший тон, голос, мову. Микола співав самостійно і вивчився пісні скоро, а я знав тільки слова і раз у раз збивався то на один, то на другий голос (Саксаганський, Думки про театр, 1955, 19); Непомітно збився [Замойський] з тону, уважно глянув в обличчя козакові, — воно було одверте й вигравало невичерпним джерелом молодечої енергії (Іван Ле, Наливайко, 1957, 22); Преображенський відповідав високому тією ж мовою і вряди-годи збивався на російську (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 150);
//  Мимоволі переходити в розмові до якого-небудь предмета, теми. Що почну говорити з горничною, та все збиваюсь на червону сукню (Нечуй-Левицький, III, 1956, 261); Обізвався один, докинув другий. І того вже досить було, щоб наші думки і наші розмови збилися на дуже й дуже далеке від нас життя (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 40);
//  Втрачати послідовність думки, якої-небудь дії; помилятися, заплутуватися. Вона збивалась — то говорила не те, що хотіла, то пропускала таке ж важливе, що неодмінно треба було сказати, то обривалась і довго мовчала (Андрій Головко, II, 1957, 108); Слухав [Піхтір], поки розумів; потім, збившись, став думати про інше, перевівши ліниві очі кудись у куток (Степан Васильченко, I, 1959, 166); Захар грається в крем'яхи з дітьми і все обдурює їх, усе кричачи «моя виграла» чи штовхаючи хлопців нарочито попід руку, щоб вони збились (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 151);
//  з чого. Втрачати що-небудь. Останні дні кожного місяця робота у механічних цехах Калинівського заводу збивалася із свого звичайного ритму (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 96); — Спи, Докійко, спи. Се так ночами буває. І я не рушаюся багато, щоб не збитися зі сну (Ольга Кобилянська, III, 1956, 538).
Збитися з пантелику: а) помилитися, заплутатися. Що ж я розказувала?.. Оп'ять забула... Що за напасть така!.. Почну, почну та й теє... і зіб'юсь з пантелику... (Олекса Стороженко, I, 1957, 102); — Хочете — в суд дамо справу, а хочете, — хай громада в селі скаже вам своє слово.. Кавун так збився з пантелику, що не знав уже, що й сказати на це (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 38); б) почати поводитися, діяти нерозумно. — Тепер час нам направити молодого раджу на пряму й добру путь, бо через ту свою селянку він зовсім збився з пантелику, — сказала цариця (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 31); Збитися з пуття — стати здатним на погані вчинки, опуститися морально, [Палажка:] От хоч возьми Хвеньку: зовсім з пуття збилася; так і пропаде! (Панас Мирний, V, 1955, 222).

4. Стиратися, псуватися від ударів, тертя (про інструмент, деталь і т. ін.).

5. тільки 3 ос. Збиратися разом, один до одного, скупчуватися, зосереджуватися. — Ви, мабуть, помічали, який крен дає пароплав, коли всі пасажири збиваються на одній палубі? (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 391); Люди ще тісніше збились у куток: полякались (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 210); Під берегом, як пригнані повіддю дрова, збилися кораблі, рибальські шаланди, баркаси і шхуни (Петро Панч, I, 1956, 45); Санітарні пункти і польові штаби збились на хуторі Преображенському (Олесь Гончар, II, 1959, 402);
//  чим. Зближуватися, стикаючись, доторкаючись чим-небудь. Десь в загородах диха худібка, збились вовною вівці (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 330); В світле коло вскочили галопом перелякані батарейні коні, важко сопучи, збилися мордами (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 91);
//  З'єднуватися докупи, утворюючи що-небудь. Низько стеляться хмари, ростуть, збиваються в купу і опадають (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 62); Морський пісок на стежках збився грудками (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 242);
//  в що і без додатка. З'єднуючись докупи, сплутуватися. Завивалася [борода] рудуватими кільцями, збивалась у грубу повсть, розчесати яку могли тільки його власні кострубаті великі пальці (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 45); За ті три дні її і не пізнати: запали очі, набрякли-розчервонілись; ..нечесане волосся у клоччя збилось (Панас Мирний, III, 1954, 129).

6. на що. Збираючи кошти, робити заощадження, ставати спроможним придбати що-небудь. Як же дійшлось до того, що Ївга обіщала за його йти, то вже став [Левко] і на свою копійчину збиватись (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 257); Збився Пилип і на хату — свою-таки хату!.. (Панас Мирний, III, 1954, 21).

7. Перемішуючись, збовтуючись, перетворюватися на пінисту масу (про воду або іншу рідину). Струмені з бризком стікали з кори, а при корені дуба в піну збивались і лізли струмком по землі, як ті черви (Павло Тичина, I, 1957, 241); Навіть здоїти корови дівчина нездатна — як вода, молоко в дійниці. В іншої молоко збивається, шумує, сильний струм! (Костянтин Гордієнко, I, 1959, 536);
//  Утворюватися від збовтування. — Ряба [корова] дав три дійниці на день.. А Шута та Біланка — скупуваті. Зате поки з паші донесли дійницю, вже й масло збилося (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 15);
//  Утворюватися здійматися від ударів, поштовхів (про куряву і т. ін.) У хаті піднялось щось незвичайне; збилася така курява, що не видно було ні одного лиця (Степан Васильченко, I, 1959, 121);
//  діал. Підніматися. Якась темна густа мряка обгор тала її непрозорим туманом, збивалася вгору (Наталія Кобринська Вибр., 1954, 169); Ішли [пастухи] так, може, з пів години, коли раптом десь далеко вгорі заквилила капя Сполохали її, видно, бо аж геп під небо збилась (Гжиль кий, Опришки, 1962, 20).

8. розм. Зчинятися (про що-небудь, супроводжуване галасом, шумом). Дітвора, почувши материн плач, собі під няла ревище… Збився такий ґвалт, гомін! (Панас Мирний, III 1954, 253); Як же зчепились вони — така буча збилася що ледве розняли їх (Марко Вовчок, I, 1955, 245); У залі збився ще більший переполох. Тепер кричали всі, і Григорій Федорович даремно намагався встановити будь-який порядок (Григорій Епік, Тв., 1958, 96).

9. тільки недок. Пас. до збивати. Плоди [груші глека] міцно тримаються на дереві, не збиваються вітром і не пошкоджуються хворобами (Озеленення колгоспного села, 1955, 86).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 432.

Коментарі (0)