Словник української мови

ЗЧІПЛЮВАТИ, юю, юєш і ЗЧІПЛЯТИ, яю, яєш, недок., ЗЧЕПИТИ, зчеплю, зчепиш; мн. зчеплять; док., перех. Чіпляючи, з'єднувати, сполучати що-небудь одне з одним. Найняв [Захар] ще одного шофера, зчепили твердим буксиром по дві машини, сам сів за руль другої пари і рано вдосвіта виїхав у зимове незнайоме бездоріжжя (Іван Ле, Право.., 1957, 248);
//  Зводити докупи, сплітаючи (пальці, руки). Жук спинився серед двору, зчепив руки на грудях, підняв голову й дивиться на ясен (Степан Васильченко, I, 1959, 112); Штукаренко різко повернувся і, міцно зчепивши пальці обох рук за спиною, знову попрямував до Харкевича (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 139).