Словник української мови

ЗЧИЩА́ТИ, аю, аєш, недок., ЗЧИ́СТИТИ, зчищу, зчистиш, док., перех. Знімати, видаляти з якої-небудь поверхні бруд або щось непотрібне, зайве. Жан посадив пляму з сметани на адміральську тужурку, і «міноносець» старанно зчищав серветкою мокре (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 388); О. Артемій.. все запрошував людей зістатись після служби божої і прибрати та зчистити цвинтар, само по собі без плати (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 187);
//  Зрізати або обдирати шкірку з овочів, плодів. Параска — повногруда жінка років п'ятдесяти — поставила на стіл варену картоплю в «мундирах».. їли мовчки. Зчищаючи лушпиння, зосереджено хукали на пальці (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 20).