в означеннях
Тлумачення, значення слова «зціплювати»:

ЗЦІПЛЮВАТИ, юю, юєш і діал. ЗЦІПЛЯТИ, яю, яєш, недок., ЗЦІПИТИ, плю, пиш; мн. зціплять; док., перех.

1. Щільно стуляти (зуби, уста і т. ін.). Вода взяла-таки своє; частіше та частіше обсипа вас з-за спини морозом, зуби цокочуть, ви повинні міцніше їх зціплювати (Панас Мирний, IV, 1955, 319); Він заривався головою під ковдру, ..затуляв вуха і до тріску в зубах зціплював щелепи (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 153); Ноги ще боліли Так, що аж зуби він зціпляв (Іван Франко, X, 1954, 351); Кайдашиха тільки губи зціпила (Нечуй-Левицький, II, 1956, 373);
//  безос. «А що ж то за смерть?.. Хто знає?» ..Темна мара встала в Чіпчиній думці, як страшидло яке, холодне, непривітне... Говори, дивись — а тут... зуби зціпило, язик одібрало (Панас Мирний, II, 1954, 60).
Зціпивши зуби — виявляючи велику витримку, стійкість, напруживши всі сили. [Юда:] Учитель мав улюбленців між нами, — ми, зуби зціпивши, їм догоджали (Леся Українка, III, 1952, 140); Під Сталінградом важче було. Кров'ю обливалися, а вистояли, зціпивши зуби (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 354).

2. Зводити докупи, міцно притискаючи один до одного (пальці, руки); стискати (кулаки). Івась, аж кулаки зціплює, кашля (Панас Мирний, I, 1954, 307); Вася скипів і ледве втримався, щоб не вискочити на вулицю. Він міцно зціплював кулачки, загрозливо показував їх Миті (Григорій Епік, Тв., 1958, 357); Едітау зціпивши руки, дивиться поперед себе поглядом, повним одчаю (Леся Українка, III, 1952, 81); Химка зціпила рученята, схилилась на стіл і гірко-гірко заплакала (Григорій Косинка, Новели, 1962, 24);
//  Схопивши (руками, зубами), міцно стискувати. Прискочив [Довбущук] до Петрія, зціпив його сильно правою рукою (Іван Франко, VIII, 1952, 117); Врешті Василь міцно зціпив його [камінь] долонями і притис до поясниці. Потім присів і вивалив на ліве плече (Іван Чендей, Вітер.., 1958, 211).

3. перен. Заморозивши, робити твердим, застиглим; сковувати морозом. Настала осінь. Подихнули морози, зціпили землю, зв'ялили гаї та діброви (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 66); Бабуся зима все зціпить і обвіє холодом (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 29);
//  Робити малорухливим, бездіяльним (про холод, страх і т. ін.). Він ще недавно журився, чи не відсахнеться від нього село, чи не зціпить його переляк (Михайло Стельмах, I, 1962, 441).
Зціпило дихання, безос. — стало важко дихати кому-небудь. Чомусь зціпило дихання, і вона взялася рукою за груди (Іван Чендей, Вітер.., 1958, 161).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 736.

Коментарі (0)