ЗЦІПЛЮВАТИ, юю, юєш і діал. ЗЦІПЛЯТИ, яю, яєш, недок., ЗЦІПИТИ, плю, пиш; мн. зціплять; док., перех.
1. Щільно стуляти (зуби, уста і т. ін.).
Вода взяла-таки своє; частіше та частіше обсипа вас
з-за спини морозом, зуби цокочуть, ви повинні міцніше
їх зціплювати (Панас Мирний, IV, 1955, 319); Він заривався
головою під ковдру, ..затуляв вуха і до тріску в зубах
зціплював щелепи (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 153);
Ноги ще боліли Так, що аж зуби він зціпляв (Іван Франко, X,
1954, 351); Кайдашиха тільки губи зціпила (Нечуй-Левицький,
II, 1956, 373);
// безос. «А що ж то за смерть?.. Хто
знає?» ..Темна мара встала в Чіпчиній думці, як
страшидло яке, холодне, непривітне... Говори, дивись —
а тут... зуби зціпило, язик одібрало (Панас Мирний, II,
1954, 60).
♦ Зціпивши зуби — виявляючи велику витримку,
стійкість, напруживши всі сили. [Юда:] Учитель мав
улюбленців між нами, — ми, зуби зціпивши, їм
догоджали (Леся Українка, III, 1952, 140); Під Сталінградом важче
було. Кров'ю обливалися, а вистояли, зціпивши зуби
(Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 354).
2. Зводити докупи, міцно притискаючи один до
одного (пальці, руки); стискати (кулаки). Івась, аж
кулаки зціплює, кашля (Панас Мирний, I, 1954, 307); Вася
скипів і ледве втримався, щоб не вискочити на вулицю. Він
міцно зціплював кулачки, загрозливо показував їх Миті
(Григорій Епік, Тв., 1958, 357); Едітау зціпивши руки, дивиться
поперед себе поглядом, повним одчаю (Леся Українка, III,
1952, 81); Химка зціпила рученята, схилилась на стіл
і гірко-гірко заплакала (Григорій Косинка, Новели, 1962, 24);
//
Схопивши (руками, зубами), міцно стискувати. Прискочив
[Довбущук] до Петрія, зціпив його сильно правою рукою
(Іван Франко, VIII, 1952, 117); Врешті Василь міцно зціпив його
[камінь] долонями і притис до поясниці. Потім присів
і вивалив на ліве плече (Іван Чендей, Вітер.., 1958, 211).
3. перен. Заморозивши, робити твердим, застиглим;
сковувати морозом. Настала осінь. Подихнули морози,
зціпили землю, зв'ялили гаї та діброви (Михайло Коцюбинський, I,
1955, 66); Бабуся зима все зціпить і обвіє холодом (Наталія Кобринська,
Вибр., 1954, 29);
// Робити малорухливим, бездіяльним
(про холод, страх і т. ін.). Він ще недавно журився,
чи не відсахнеться від нього село, чи не зціпить його
переляк (Михайло Стельмах, I, 1962, 441).
♦ Зціпило дихання, безос. — стало важко дихати
кому-небудь. Чомусь зціпило дихання, і вона взялася рукою
за груди (Іван Чендей, Вітер.., 1958, 161).