ЗДАВАТИ, здаю, здаєш, недок., ЗДАТИ, здам, здаси, док.
1. перех. Передавати (обов'язки, доручену
справу, річ і т. ін.) тому, хто цим має відати, володіти.
— Жаль йому [батькові] не так за ґрунтом, як за тим,
що вже надійшов час, коли треба здавати весь маєток
на діти (Лесь Мартович, Тв., 1954, 209); — Доктор Храпков?
Алло! Ви чуєте? Здавайте лікарню лікарці Тару синій,
а самі виїжджайте до Намангана! (Іван Ле, Міжгір'я, 1953,
248); Кожум'яка, здавши синам ремество, за душею
не малу копійку має (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 252); Здавши
коня конюхам, вийшов [Тимко] за ворота артілі і довго
стояв під парканом, думаючи, що йому тепер робити
і куди йти (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 39);
// Віддавати для
подальшого використання. Зірвані пелюстки [троянди]
негайно здають на завод, де засипають у герметично
закриті мідні чани і кип'ятять дві з половиною години
(Колгоспник України, 4, 1958, 43); Здаємо фільм у травні (Олександр Довженко,
III, 1960, 122); Праця моя посувається потроху, мушу
скінчити її і здати в редакцію до свого виїзду (Михайло Коцюбинський,
III, 1956, 401); — Постанову ЦК всі читали і розуміють,
що здамо зверх плану молоко, шерсть — нам
доплатиться окремо (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 120).
Здавити (здати) варту (зміну, чергування і т. ін.) —
передавати іншому (іншим) варту, зміну, чергування і т.
ін. Задовго до світанку кипів від юрби багнистий берег
Вісли, поки маршалківська сторожа здавала нічну варту
і повільно зводила міст на річці (Зінаїда Тулуб, Людолови,
I, 1957, 6); Ось він, здавши зміну, бадьорий, зайшов до
начальника цеху (Микола Рудь, Гоміп.., 1959, 101).
♦ Здавати (здати) на руки див. рука; Здавати (здати)
під розписку див. розписка; Здавати (здати) справи
кому — передавати свої обов'язки кому-небудь іншому. Він
мав здати справи своєму наступникові і тоді буде
нарешті вільний (Леонід Смілянський, Сад, 1952, 261).
2. перех. Віддавати або відсилати щось куди-небудь
з якоюсь метою. З часом буде в сім'ї ще й своя лікарка:
оця сама Ліна. Вирішено в медінститут документи
здавати (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 165); Хлопчик здав
чемодан до камери схову ручного багажу (Іван Багмут, Щасливий
день.., 1951, 119);
// розм. Віддавати кого-небудь
навчатися, служити і т. ін. — Пан узяв її до себе, та де дів,
куди завіз — господь його знає. Казав — до школи здам
(Панас Мирний, III, 1954, 306).
♦ Здавити (здати) в архів див. архів; Здавати (здати)
в багаж див. багаж.
3. перех. Повертати що-небудь, узяте у тимчасове
користування. Вона згадала, що їй треба здати кілька
книжок до клубної бібліотеки (Олесь Гончар, Тронка, 1963,
173);
// Віддавати те, чим не дозволяється користуватися.
— Я закликаю всіх тих, хто йшов за мною, з'явитися
до представників радянської влади і здати зброю
(Остап Вишня, I, 1956, 298).
4. перех. Віддавати у тимчасове користування, в оренду і т. ін. Степан свій ґрунт в аренду [оренду] здав (Іван Франко, XIII, 1954, 406); Господиня нетерпляче чекає, що ж він скаже (хотілось би таки здати кімнату), але він, мабуть, так і пішов би, нічого не сказавши. Мусила спитати (Андрій Головко, I, 1957, 462).
5. перех. Припинивши опір, не втримавши, залишати
противникові населений пункт, територію і т. ін.
Станцію Сербка французьке командування вирішило не
здавати ні в якому разі (Юрій Смолич, V, 1959, 764); На зламі
грізної війни, в годину ту жорстоку, землі своєї сторони ми
не здали ні кроку (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 43).
♦ Здавати (здати) зброю — те саме, що здаватися 1 1;
Здавати (здати) позиції — поступатися перед ким-,
чим-небудь у чомусь. Старий зрозумів, що саме зараз
Едіт примусила його здати одну із своїх основних
позицій (Вадим Собко, Запорука.., 1952, 210).
6. перех. Роздавати (карти) гравцям. Книш почервонів і зо зла кинув колоду, а Селезньов, здаючи, усміхався (Панас Мирний, III, 1954, 147); В одну мить Джмелик роздягся, кинув на скриню куртку, шапку і, поплювавши в пучки, заходився здавати парти (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 163).
7. перех. і без додатка, розм. Складати іспит, проходити перевірку знань, уміння що-небудь робити. Ще один [син] капітаном на Дніпрі хоче плавати і з фізикою не розлучається — здавати у технікум водний надумав (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 28); Звичайно норма ГПО здають у процесі учбових занять або під час спортивних змагань (Фізичне виховання жінки, 1954, 7); Обидва хлопці і цього року, як здали останнього екзамена в університеті, поїхали на село (Борис Грінченко, II, 1963, 8); І от, нарешті, практику здали: Як рівним, нам потиснув майстер руки (Ігор Муратов, Повість.., 1948, 32).
8. перех. і без додатка, розм. Втрачати швидкість,
інтенсивність, силу вияву і т. ін. — Ось як косити
треба. Ось як, ось як, — промовляв він за кожним помахом
коси. Та пороху в діда вистачило на якісь п'ять-шість
хвилин. А потім почав він здавати (Іван Цюпа, Назустріч..,
1958, 354); За останні два тижні хвороба почала здавати.
Желізнякова могла ходити з підв'язаною на хустці
рукою (Ле і Левада, Південний захід, 1950, 109); Ніч здає.
З нею разом здають й болі та муки безсоння (Дніпрова Чайка,
Тв., 1960, 108).
Здавити (здати) першість — поступатися першим
місцем. Йому стало ніяково і соромно, що він, Гавриш, який
досі вів перед, несподівано здав першість (Гордій Коцюба, Нові
береги, 1959, 452).
9. неперех. Втрачати силу, бадьорість,
працездатність і т. ін. [Дремлюга:] Біда, Петре
Олександровичу, почав я здавати. Ледве себе стримую. Так нерви
розхитались... і тиснення збільшилось... (Олександр Корнійчук, II,
1955, 293); Долгін запалив цигарку і зміряв довгим
поглядом стомлене обличчя Нерчина. — Здав ти трохи.
Змарнів (Натан Рибак, Час, 1960, 427);
// Ставати менш
міцним, підупадати (про здоров'я, нерви, серце). Багато
працював вчений, і здоров'я його почало здавати (Видатні вітчизняні географи.., 1954, 131); — Служу Радянському
Союзу! — хвацько клацнув закаблуками Мишко і віддав
честь. Але одразу ж зів'яв і, похитнувшись, сів на
лаву — зборола втома, здали напружені до краю нерви
(Василь Кучер, Голод, 1961, 413); [Павло (говорить по
телефону):] Лежу, Сергію Сергійовичу, лежу вже шостий
день, так насточортіло... Що лікарі, коли серце здало?
(Олександр Корнійчук, II, 1955, 149).
10. перех. і без додатка, розм. Від'їжджати,
відходити, переміщатися назад самому або примушувати когось,
щось робити те саме. Павло забув, що їхні ворота вже
давно забиті наглухо, й мусив здавати гарячих коней
назад (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 33); Лейтенант
включив швидкість, але колеса забуксували і з місця не
зійшли. Він спробував здати назад, та й це не вдалося
(Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 174); Раптом поїзд здав назад.
До того сильно, що мандрівники попадали на купу
(Яків Качура, II, 1958, 351); — Відтисни! Здай назад! —
покрикував старший конвоїр (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 73).
♦ Здавати (здати) звіт див. звіт; Здавати (здати)
собі звіт див. звіт; Стоту здавати (здати) — удавати,
робити вигляд. Лихенька конячина тюпала або більш
стоту здавала, що біжить (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 118).