в означеннях
Тлумачення, значення слова «здаватися»:

ЗДАВАТИСЯ 1, здаюся, здаєшся, недок., ЗДАТИСЯ, здамся, здасися, док.

1. Припиняючи опір, визнавати себе переможеним (перев. у бою). Якщо ворог не здається — його знищують (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 426); Я дивилась на малюнках Не на гордих переможців, Що, сперечника зваливши, Кажуть гордо так: «Здавайся!» Погляд мій спускався нижче, На того, хто розпростертий, До землі прибитий списом, Шепотів: «Убий, не здамся!» (Леся Українка, I, 1951, 152); З вогню, що бушував у кукурудзі, почали вистрибувати ворожі солдати і, піднявши руки, здавалися в полон (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 134); [Спартак:] А де Тугай? [Кузьмін:] Я думаю, в живих його немає. Такий, як він, не здасться у полон (Любомир Дмитерко, Драм. тв., 1958, 13);
//  Визнавати себе переможеним у суперечці, змаганні з ким-, чим-небудь і т. ін. Довго боровся [Оксень] з недугою, не здавався, та звалила-таки його хвороба (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 70); — Ще побачимо, чий батько дужчий. Я йому сам не здамся абияк!.. — сказав писар (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 150); Бачура зрозумів, що суперечку виграно, що Вовченко здався (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 180);
//  Відступати перед труднощами, поступатися чим-небудь, у чомусь. З трійок Павлуша не вилазив. Але й не здавався. Навпаки, ще наліг дужче (Андрій Головко, II, 1957, 265); Татова ідея провалилася. Але не такий він, щоб здатися (Валентин Речмедін, Твій побратим, 1962, 12);
//  на що. Піддаватися на що-небудь. Ти, дівчино, ти подобна, Не здавайся на підмову, будеш добра (Павло Чубинський, V, 1874, 355); Христя на її прохання посидіти ще не здалася (Панас Мирний, III, 1954, 371).
Здаватися (здатися) на милість див. милість.

2. Покладатися, надіятися на кого-, що-небудь. На мужика не дуже здавалась [Горпина], бо знала його плоху натуру (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 256); — Я вже здаюся на ваше слово, як розсудите, так і буде... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 37); — Ти, татуньку, знову пером у папері длубаєшся? А я думав, що ти вже цілком здався на нашого Генрі (Юрій Яновський, II, 1958, 62); Тепер усім порядкував Нікітін, і козаки охоче здались на його розсуд (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 306).

3. діал. Посилатися. Батько завжди уникав запросин, здаючись на те, що він утомлений або зайнятий (Збірник про Кропивницького, 1955, 13); Що сьому правда, здаюсь на людей (Словник Грінченка).

4. тільки недок. Пас. до здавати 1—7. На заводі імені Ілліча вводиться до ладу задовго до встановленого строку доменна піч № 1, збудована швидкісними методами. Разом з домною здається великий комплекс споруд (Радянська Україна, 8.VIII 1957, 1).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 529.

Коментарі (0)

ЗДАВАТИСЯ 2, здаюся, здаєшся, недок., ЗДАТИСЯ, здамся, здасися, док.

1. Мати в чиїйсь уяві той чи інший вигляд, набирати певних рис, властивостей, справляти на кого-небудь якесь враження. Веселеє колись село Чомусь тепер мені, старому, Здавалось темним і німим (Тарас Шевченко, II, 1953, 205); Діждали ми батька з дороги.. Осмалений сонцем та обвітрений, здававсь він ще похмурніший, ніж був (Марко Вовчок, I, 1955, 223); На засмученому обличчі [Тамари] великі карі очі здавалися ще більшими (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 200); На землі вони [бобри] здаються дуже незграбними (Наука і життя, 8, 1959, 34); Рада мати, що дочка вернулась: їй той день за два дні здався (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 104); Опанас став і довго дивився вслід своєму синові. І здався він сам собі вперше в житті маленьким і немічним, що прожив, певно, дуже жалюгідне й убоге життя (Олександр Довженко, I, 1958, 85);
//  Бути в чиїйсь уяві схожим на кого-, що-небудь. Обсипана рожевим світлом, свіжа та гарна, Настя здавалась запашною трояндою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 69); Сторож здався йому страховищем — величезним, широчезним, немилосердним... (Панас Мирний, I, 1954, 325); [Дремлюга:] Головне — щоб в тебе вірили. А коли не відчуваєш плеча, то й світ тобі не раз галушкою здасться... (Олександр Корнійчук, II, 1955, 293).

2. кому і без додатка. Поставати в уяві, думках; уявлятися. В другій половині ночі шторм досяг такої сили, що катастрофа здавалась декому неминучою (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 201);
//  безос. [Анна:] Моторошно, мов перед пожаром. Усе мені здається, що ось-ось якесь нещастя... (Іван Франко, IX, 1952, 111); Занімілими очима дивилась Устина на землю, на руїни пташиних осель, і їй здавалося, що це руйнується гніздо її дітей (Михайло Стельмах, I, 1962, 397); Онисі здалося, що Балабуха дивиться на неї згорда й сміється з неї (Нечуй-Левицький, III, 1956, 20); Мов крилом, майнуло наді мною, і здалось, примарилось мені, наче ти печальною ходою десь пройшла у білому вбранні (Володимир Сосюра, I, 1957, 217);
//  Те саме, що увижатися. Яга тут чорт зна де дівалась, Еней остався тілько сам, Йому все яблуня здавалась, Покою не було очам (Іван Котляревський, I, 1952, 123).

3. у знач. вставн. сл. здасться (здавалося). Уживається для вираження непевності в чому-небудь, припущення чогось. — Здається, ти й позаторік тут був Та капості мені робив?.. (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 40); Сушилося сіно в покосах, — Світ сіном, здавалось, пропах! (Іван Нехода, Чудесний сад, 1962, 103).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 529.

Коментарі (0)