в означеннях
Тлумачення, значення слова «здавлювати»:

ЗДАВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗДАВИТИ, здавлю, здавиш; мн. здавлять; док., перех.

1. Міцно обхопивши, стискувати з силою; давити. [Олена (здавлює голову руками):] Що таке? Де я? Мозок висох!.. Порожньо у голові! Давить мене, стискає кліщами залізними!.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 491); У відповідь він теж щосили здавлює Сашкову п'ятірню (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 42); Дробот посміхнувся, ступив до ріллі й, набравши повну жменю землі,.. здавив її (Семен Скляренко, Хазяїни, 1948, 205); Дівчина подумала, що, коли б він застебнув сорочку, комір здавив би горлянку, і ґудзики, не витримавши, безперечно, відскочили б, як горох (Олесь Донченко, II, 1956, 281);  * Образно. Клопіт здавив голову матері. Коло порога вся земля, — картоплі посадить треба, конопель посіять, ще й зернину яку кинуть треба на тій півдесятипі, а зорать нікому (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 7);
//  Затискувати в тісний простір, обмежувати. Важкі мури будинків багатіїв здавлювали темні вулиці (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 200); Василина не встигла обернутись на другий бік, як обидва бурлаки присунулись до неї й здавили її з двох боків (Нечуй-Левицький, II, 1956, 101);  * Образно. Тепла ніч здавлювала душне повітря і клонила на дрімоту (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 309).

2. тільки 3 ос., також без додатка. Викликати стискання (у грудях, горлі), утруднюючи дихання. І сльози, і кривда, і радість так здавили в грудях, що вона ледве зводила дух (Нечуй-Левицький, II, 1956, 344); Кузнецов відчув, як у нього защипало в очах і горло здавили спазми (Андрій Головко, II, 1957, 500); І не говорив далі [Матвій], сльози здавили (Мирослав Ірчан, II, 1958, 311);
//  безос. Здавило в горлі, і в безсиллі він сліз гарячих не вберіг... (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 206);
//  перен. Викликати почуття пригніченості, душевного болю. Її нервовий вигляд та рухи боляче здавили моє серце й викликали силу нових думок (Григорій Епік, Тв., 1958, 379);
//  безос. [Дранко:] А тут мов обценьками здавило тебе і ріже тобі душу, як крицю тупий терпуг!.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 179).
Серце (за серце) наче (мов, немов) рукою (обценьками, у жмені, у лещатах і т. ін.) здавить (здавив, здавило) хто, що — про важкий душевний стан людини. Тільки погляне [пані], то наче за серце тебе рукою здавить (Марко Вовчок, I, 1955, 126); І наче що обценьками їй серце здавило (Панас Мирний, III, 1954, 109); Харитя почула, що її маленьке серденько заболіло, наче хто здавив його в жмені (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 14).

3. перен. Не давати виявлятися якомусь почуттю, стримуючи, затамовуючи його. — У мене чоловік є, пане, — здавлюючи образу, одказала молодиця (Панас Мирний, III, 1954, 309); — Довго я таїв своє кохання, довго мучився, а тепер не хочеться здавити у своєму серцеві його (Степан Васильченко, III, 1960, 32).
 Здавлювати (здавити) повіки (очі) — стуляти повіки, закривати очі. Терешко лежав мовчки. Він напружено здавлював повіки, але скільки не силував себе заснути, — не міг (Григорій Епік, Тв., 1958, 390); На мить здавив очі [Саїд], ніби тамуючи біль, і холод повіяв з тих очей (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 452).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 530.

Коментарі (0)