ЗДЕРЖАНО, розм. Присл. до здержаний 2. Тут зітхнули старі й почали нарікати. Він здержано, покірно, з похиленою на груди головою, з сумом, а вона — балакливо (Ольга Кобилянська, I, 1956, 543); [Теофіл (до Парвуса):] Слухай, поводься здержано, в речах будь мірний (Леся Українка, II, 1951, 503).